Ода Костилю. Воловець

Пам'ятник Костилю у Воловці

Якщо Ви хоч раз приїжджали на відпочинок до Воловця залізницею, Вам напевно кинувся у вічі дивний пам’ятник з віршем на синій дошці. Підходите ближче, вчитуєтеся в назву… Що, що? «ОДА КОСТИЛЮ»!? – Саме так! Але у вірші йдеться не про милицю, як думає багато зрусифікованих українців, а про кріплення, яким з’єднували дерев’яні шпали з рейками в часи, коли тут прокладалися перші залізниці.

Історична Прелюдія

Будівництво залізниці через Воловець розпочали промисловці з Італії в далекому 1872 році. Прокладати колію через Вододільний хребет було пекельно важко. Бескидський тунель, другий за довжиною в Україні (1750 м), пробивався вручну. За день робітники проходили в середньому 2 метри.

Паралельно з Бескидським на лінії Воловець – Скотарське – Бескид було пробито ще 5 менших тунелів. Також було збудовано 2 віадуки в долині річки Опір. Запустили лінію в 1887 році.

Що таке Костиль

В ті роки при будівництві залізничних доріг використовувалися дерев’яні шпали. Рейки до них прикріплювалися за допомогою костилів, що забивалися в шпали вручну.

Костиль – це стержень зі спеціальною головкою на одному кінці і двома загостреними сторонами на іншому. На вигляд він чимось нагадує велетенський цвях.

В 60-х роках минулого століття дерев’яні шпали поступово почали замінювати залізобетонними, які кріпилися до рейок шурупами. Новий вид кріплення набагато зручніший і надійніший. Та й переваги залізобетону над деревом очевидні.

«Ода Костилю». Автор

Відчуваючи, що костиль потроху відходить у небуття, Ольга Михайлівна Глушко, начальник відділу кадрів ПЧ-14, вирішила увіковічнити пам'ять про нього і написала «Оду костилю».

Пізніше на залізничній станції Воловець було встановлено пам’ятник костилю з табличкою, на якій каліграфічним почерком виведені слова цієї незвичайної оди. Очевидно, автор старалася писати чистою українською мовою, але повністю приховати закарпатський акцент не вийшло. Словом, ДИВІТЬСЯ САМІ.

Ода Костилю. Текст